Главная | Журналы | Персоналии | Книги | Медиа | ПОМОЧЬ МЕГАЛИТУ |
Центр |
Татьяна АксёноваОб авторе: ... >>> |
Дмитрий Святополк-МирскийОб авторе: ... >>> |
Елена ПогорельскаяОб авторе: ... >>> |
РегионыЦентрРоссияАбаканАнадырьАрхангельскАстраханьБарнаулБелгородБлаговещенскВладивостокВладикавказВладимирВолгоградВологдаВоронежЕкатеринбургИжевскИркутскКазаньКалининградКалугаКемеровоКраснодарКрасноярскКурганКурскЛенинградская областьЛипецкМоскваМосковская областьНарьян-МарНижний НовгородНовосибирскОмскОрелОренбургПензаПермьПетрозаводскПетропавловск-КамчатскийПсковРостов-на-ДонуРязаньСамараСанкт-ПетербургСаратовТверьТулаУлан-УдэУфаХабаровскЧебоксарыЧелябинскЯкутскЯрославльЗападная ЕвропаАвстрияАлбанияБельгияБолгарияБосния и ГерцеговинаГерманияИзраильИрландияИспанияНорвегияПольшаРумынияСловенияФинляндияКавказАзербайджанАрменияГрузияАзиатско-Тихоокеанский регионАзиатско-Тихоокеанский регионАфрикаАфрикаВосточная ЕвропаБеларусьМолдоваУкраинаЦентральная АзияКазахстанКиргизстанТаджикистанУзбекистанСеверная АмерикаКанадаСШАСтраны БалтииЛатвияЛитваЭстония |
Валентина ЧеловскаяВсе необратимо. СтихотворенияAPPASIONATTA Appasionatta… Да святится имя… Капля крови алой. Все необратимо. И крыло любови, легкий сон как будто, Сладкой грустью тихой солнечного утра.
- Закуете в цепи, я любить вас буду. На другой планете, Я любить вас буду. Вы, мое дыханье, часть меня без грима. Appasionattа… Да святится имя…
- Успокойся, слышишь, шепот лип в аллеях… Ты взгляни на небо, как оно светлеет! Успокойся, помни, мы с тобой едины. Appasionatta, Да святится имя!
*** Есть на вокзалах в огромных тех залах Запах прощаний. Вечно облезшие серые стены Пустых обещаний. Стук поездов далеко уходящих, Рельсов гудящих.
Маленьких станций минутой живущих, Грустью манящих. Ветер, вдруг ветер закружит окурки, Пыль и бумажки. Ветер растреплет толпе на перроне Платья, рубашки. Там на вокзалах тревогою ложной Бродит усталость. Пыль на себе затаил подорожник. Там мы расстались.
Есть на вокзалах в огромных тех залах Запах прощаний.
ПОБЕДА По живому да по горячему, За все кровью нашей заплачено. По горячему, настоящему, На ладонях судьба обозначена.
Слезы это ли, пот ли градом тек - Не могу понять, знает только Бог. Мы с тобой стоим, враг единственный, Оппонент ты мой, мой неистовый…
Колесим вдвоем в поднебесии… Здесь жара стоит, воздух разжиженый. Гладиаторов бой, в полубесии, По горячей пустыне, по выжженной…
На колени пал, очи к небу взвел, И тряхнув головой в отчаянии, - Бог единственный, ты всегда со мной… Прошептал он, как воин раненый.
По живому, по настоящему, Кровь с ладоней течет струйкой алою… - Я за все с тобой… Пусть такой ценой… Прошептал надевая лавры он.
ЖУРАВЛ1 ЛЕТЯТЬ ДОДОМУ Через сиві океани і шарові блискавиці, Журавлі летять додому, ім домівля рідна сниться. Бо надвечір сива мати іх гукала до порога, Бо та туга у зіницях затаілася волога. Журавлі летять додому, іх вожак збирає в зграю, Голос трубний - Всі готовi? Батьківщина нас чекає! Завірюхою знялася тая вільна птаховина, Вітер гне вершки деревів, облітають за хвилину Всі танети і закутки, що теплом іх зогрівали. І гайда, мерщій додому, Мати кілька раз вже звали...
*** Прокидаюсь під щебіт пташки, Що невідомо де взялася. Між дерев золотіє промінь, І вІщує що день почався.
А маленький посланець божий, В сірочорному фраку з пір я- Так боронить, і так сторожить, І несе новину подвІр я.
Відкриваю своє люфтерко, Вітер мя обійма візитом. Відчуваю його відвертість- Ще не осінь і манить літо.
Ніч від ранку відей тікала, На траві діаманти- роси. Гребінь вітру, як опахало, Чепурить у берези коси.
Знову пташка, така маленька… Скільки духу, і скільки сили!
Най твій спів буде оберігом, Божий вісник, посланець милий.
СОНЦЕ ЖАРОВИТЬ Сонце жаров`ить відей в останнє. О, яке барвисте тепле лоно. І приспавши першеє вітання, Осінь враз позолотила крона.
Манить церу, доторкнутись хоче, Млість від тих шукаючих долоней.. Топлю очі я в безодні ночі, І пірнаю в ніжність напівсонно.
Ранок причаівся за дверима. Вітер мірно шелестить в фіранках. Тягне сьогодення пуповина Від отих рідких і мрійних ранків.
Манить церу, доторкнутись хоче.. Млість від тих шукаючих долоней… Толю очі, гублю своі очі, І пірнаю в ніжність напівсонно.
Сонце жаров`ить відей в останнє…
А БУВАЄ Й ТАК А буває й так Світлий спомин Ніби чисті очі дитини І така нудота по дому
А буває й так Злива змива І в очах фіранки намоклі Тяжать ніби в ночвах коноплі
А буває й так Зранку щастя Заглядає сонечком в вікна Посмішка навпроти на ліктях
А буває й так Осінь пізня Затягає синь бермудова Над дверима мідна підкова
А буваіє й так Світлий спомин Ніби чисті очі дитини.
ЯК ЖАЛЬ, ЩО ТИ НЕ ЗРОЗУМІВ МЕНЕ Як жаль, що ти не зрозумів мене, Майнув як блискавка. А океан так натяжно реве І хвиля високо.
Зітхання, як в метелка Легкість крил, по цері дотик вій. І в непритомі не стачає сил, В смерканні подих твій.
Невидимий, ти в монологах тих Пірнаєш мисленно. Тебе за той замшілий мій поріг, Навіки вислано.
Як жаль, не доторкнутись до плеча Воно придумане. А я дівча, в душі моій дівча, Дорослість сурмлена.
Як жаль, що за фіранками дощі- Так тягне до тепла. Лети ж бо моя мріє, тай мерщій Бо тяга дотика. |
ГолосованиеВыберите название/тему следующего раздела проекта "Вещество"ЖурналыСИБИРСКИЕ ОГНИВРЕМЕНАКыштым-ГраниСОТЫВЕЩЕСТВОАРТИКЛЬДАЛЬНИЙ ВОСТОККОВЧЕГМОСТЫМЕНЕСТРЕЛЬПриокские зориВИТРАЖИДОНДРУГОЕ ПОЛУШАРИЕБАЛТИКА-КалининградНОВЫЙ СВЕТНАЧАЛОСлово-WordКольцо АЭМИГРАНТСКАЯ ЛИРАДЕНЬ ПОЭЗИИЖурнал ПОэтовСВОЙ ВАРИАНТГРАФИТИНЫЕ БЕРЕГА VIERAAT RANNATЮЖНОЕ СИЯНИЕЛитературный ИерусалимЖурналы, публикация которых на сайте прекращена:Пятью пятьКочегаркаРусское вымяЕВРОПЕЙСКАЯ СЛОВЕСНОСТЬЕВРЕЙСКАЯ СТАРИНАЗДЕСЬЛитСредаЗаметки по еврейской историиСемь искусствЛиФФтОСОБНЯКСЕВЕРЛИТЕРАЧЕЛОВЕК НА ЗЕМЛЕЮЖНЫЙ УРАЛИЛЬЯСеверо-Муйские огниАРГАМАК-ТатарстанСлова, слова, словаЗАРУБЕЖНЫЕ ЗАДВОРКИКАЗАНСКИЙ АЛЬМАНАХПять стихийЗАРУБЕЖНЫЕ ЗАПИСКИГВИДЕОНИНФОРМПРОСТРАНСТВОСорокопутДЕРИБАСОВСКАЯ - РИШЕЛЬЕВСКАЯСТЕРЖЕНЬТело ПоэзииБАШНЯБЕЛЫЙ ВОРОН22ВОЛОГОДСКАЯ ЛИТЕРАТУРАНАШЕ ПОКОЛЕНИЕУРАЛРУССКАЯ ЖИЗНЬДЕТИ РАФУТУРУМ АРТАРТ-ШУМЛИТЕРА_DNEPRТРАМВАЙЧЕРНОВИКЗАПАСНИКЗИНЗИВЕРЫшшо ОдынПРЕМИЯ ПБЕЛЬСКИЕ ПРОСТОРЫЛИКБЕЗЗНАКИ11:33ВАСИЛИСКДЕНЬ И НОЧЬУРАЛ-ТРАНЗИТНОВАЯ РЕАЛЬНОСТЬАЛЬТЕРНАЦИЯ |